На території Азії найбільш ярко виражена материкова фауна Землі. Тут численність родин тварин із значним розповсюдженням, дуже велика різноманітність їх пристосувань до умов існування. У багатьох видів обширні ареали їх існування. Так вовк і лисиця зустрічається практично на всій території Азії. Ендемічних груп високого таксономічного рангу мало. До них відноситься ряд шерстокрилів, родини тупай, довгоп’ятів, гібонів і бамбукових ведмедів. Багато видів спільних з видами Європи, Північної Аме-рики і Африки. Материкові зв’язки з Америкою – наслідок недавнього сполучення континентів в районі Берингової протоки, під час останнього – (Валдайського) зледеніння, і подібність сучасних умов. Звідси майже повна ідентичність фауни американської і азіатської тундр і значить подібність фау-ни лісової зони.
Про більш древні зв’язки Азії з Америкою нагадують такі види, як тапіри, алігатори. Древні і нині існуючі сухопутні зв’язки з Африкою забезпечили значну спільність фауни південно-західної Азії і північної Африки. Південь Аравії входить в загальну з Африкою зоогеографічну Ефіопську область. Доказ більш древніх зв’язків Півдня Азії з Африкою – наявність в обох частин світу слонів, носорогів, опеньків, павлинів. Малі Зондські острови при крайній острівній зрідненості фауни мають помітний домішок австралійських форм; останні належать до Австралійської області. Древній, успадкований з неогену вигляд зберегла фауна інших районів Південної Азії, яка виділяється в особливу Індо-Малайську область. Решта Азії відноситься до Палеоарктики – євроазійської частини зоогеографічної області Голарктичної області. Фауна в ній збіднена внаслідок четвертинних зледенінь і найновіших вертикальних піднять.
Немає коментарів:
Дописати коментар